Фото без опису

Нещасні випадки, пов’язані із заподіянням тілесних ушкоджень працівникам сторонніми особами: особливий характер проблеми в регіоні та пріоритетні напрями профілактичної роботи

 

Останнім часом на підприємствах, установах та організаціях Чернігівської області спостерігається значне зростання кількості нещасних випадків, пов’язаних із заподіянням тілесних ушкоджень працівникам сторонніми особами під час виконання ними трудових (посадових) обов’язків.

Так, за 9 місяців 2025 року з 72 зареєстрованих нещасних випадків, які стались у страхувальників зареєстрованих в Чернігівській області, 8 нещасних випадків стались внаслідок травмування заподіяного іншими особами. Це становить понад 11% від загальної кількості нещасних випадків, що є критично високим показником і вимагає невідкладної уваги, як з боку роботодавців, так і служб охорони праці.

Проаналізувавши обставини настання нещасних випадків, які стались внаслідок травмування іншими особами, можна відмітити важливу особливість – всі випадки мають виключно психологічне підґрунтя. Можна припустити що більшість з них стались внаслідок впливу воєнного стану на психологічний стан людей, а також загострення загальної соціальної напруженості в суспільстві. Це свідчить про особливий характер проблеми в регіоні та визначає пріоритетні напрями профілактичної роботи. 

Кожен роботодавець несе відповідальність за створення безпечного робочого середовища та повинен вживати всіх необхідних заходів для захисту своїх працівників

 

Відповідно до Порядку розслідування нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337, нещасний випадок на виробництві – це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов’язків, внаслідок яких заподіяно ушкодження здоров'ю або настала смерть. Тобто випадки травмування працівників під час виконання трудових (посадових) обов'язків внаслідок завдання тілесних ушкоджень іншими особами є нещасними випадками на виробництві та підлягають обов'язковому розслідуванню.

 

Для ефективного запобігання нещасним випадкам необхідно впроваджувати комплексну систему заходів

Серед основних організаційних недоліків, які сприяють виникненню таких нещасних випадків, слід зазначити відсутність навичок у працівників протидії конфліктним ситуаціям, брак процедур реагування на загрози та агресивну поведінку, неналежну організацію роботи в нічний час та у віддалених місцях.

Для ефективного запобігання нещасним випадкам від насильства на виробництві роботодавці повинні впровадити комплексну систему заходів. Насамперед необхідно провести оцінку ризиків та їх документування. Роботодавець зобов’язаний провести ідентифікацію небезпек, пов’язаних з можливим насильством на робочому місці, оцінити професійні ризики для різних категорій працівників, задокументувати результати оцінки ризиків, розробити конкретні заходи з мінімізації виявлених ризиків та переглядати оцінку ризиків після кожного випадку насильства.

Важливим компонентом системи безпеки є інженерно-технічні заходи

До контролю доступу відносяться встановлення систем відеоспостереження з архівуванням записів, обладнання пропускного режиму з ідентифікацією відвідувачів, створення безпечних зон для персоналу з обмеженим доступом, використання електронних систем контролю та управління доступом. Організація робочих місць передбачає їх розміщення у зоні видимості інших працівників, встановлення тривожних кнопок та систем екстреного зв'язку, забезпечення належного освітлення, особливо в нічний час, створення захисних бар'єрів між працівниками та відвідувачами там, де це доцільно. Технічні засоби зв'язку включають забезпечення працівників засобами мобільного зв'язку, встановлення систем екстреного оповіщення, створення прямого зв'язку зі службою безпеки або охорони.

Організаційні заходи важливі для забезпечення безпеки Роботодавець повинен розробити локальні нормативні акти: положення про запобігання насильству та агресії на робочому місці, інструкції з дій персоналу в конфліктних та небезпечних ситуаціях, порядок взаємодії з правоохоронними органами, план евакуації та дій у надзвичайних ситуаціях. Режим роботи має передбачати мінімізацію роботи працівників поодинці, особливо в нічний час, організацію роботи у парах або групах на об'єктах підвищеного ризику, створення системи періодичного зв'язку з працівниками на віддалених об'єктах, забезпечення можливості швидкого виклику допомоги. Кадрова політика може включати проведення психологічного тестування при прийманні на роботу на посади з підвищеним ризиком, створення резервного персоналу для заміни у випадку виникнення загроз, забезпечення адекватної кількості працівників служби безпеки або охорони.

Навчання та підготовка персоналу є критично важливими 

Обов'язкові програми навчання повинні включати розпізнавання ранніх ознак агресивної поведінки, техніки деескалації конфліктів та управління агресією, алгоритми дій при виникненні загрозливих ситуацій, правила особистої безпеки та самозахисту, порядок виклику допомоги та взаємодії з правоохоронцями. Форми навчання можуть включати інструктажі з охорони праці з включенням питань запобігання насильству, практичні тренінги та рольові ігри, відпрацювання дій на навчальних тривогах, психологічні консультації та підтримку.

Створення культури безпеки передбачає формування атмосфери нетерпимості до насильства через чітке декларування політики «нульової толерантності» до насильства, заохочення працівників до повідомлення про загрози та підозрілі ситуації, гарантування конфіденційності та захисту інформаторів, регулярне обговорення питань безпеки на зборах трудового колективу. Підтримка потерпілих має включати надання психологічної допомоги працівникам, які стали жертвами насильства, створення програм реабілітації та повернення на роботу, забезпечення правового супроводу.

Особлива увага має приділятися психологічній роботі

Необхідно регулярно проводити моніторинг психологічної атмосфери в колективі, виявляти потенційно конфліктні ситуації на ранніх стадіях, звертати особливу увагу на працівників, які повернулися з зони бойових дій або пережили травматичні події, створювати довірчу атмосферу, в якій працівники можуть повідомляти про загрози, навчати керівників розпізнавати ознаки психологічних проблем у підлеглих. Важливо враховувати, що тривалий стрес від воєнного стану впливає на всіх учасників трудового процесу – працівників, відвідувачів, керівництво – що потребує комплексного підходу до психологічної підтримки.

Таким чином, зростання кількості нещасних випадків від травмування іншими особами на виробництві в Чернігівській області вимагає від роботодавців системного підходу до забезпечення безпеки працівників. Лише комплексне впровадження технічних, організаційних та психологічних заходів, з особливим акцентом на психологічну підтримку в умовах воєнного стану, дозволить ефективно запобігати таким інцидентам.

За інформацією Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області