Історична довідка

Сучасний Остер- місто, розташоване в межиріччі двох річок  Остер та Десна, в мальовничому куточку нашої країни. Історія міста сягає в сиву давнину. Назву «городець» отримав від річки    (городець на Вострі), а річка від «гостро»ї, холодної та швидкоплинної води.

 Перша літописна згадка про Остер датується 1098 роком . Лаврентіївський літопис оповідає, що    « Приде Володимир Мономах и Давид и Олег на Святополка и сташа у городца и сотвориша мир. Того же лета заложил Володимир Мономах город на Востри… церковь при нем святого Михаила, каменна, верх древом нарублен.»

  Місто належить до найдавніших укріплень, фортеця складалась з чотирьох частин, обнесених частоколом, з південного заходу омивалась річками  Остер та Десна, а з північного сходу була обнесена трьома кріпосними земляними валами, з глибокими залитими водою ровами. Остер входить до складу Переяславського князівства Володимира Мономаха.

 В 1136 році  переходить у власність молодшого сина – Юрія Долгорукого, князя Суздальської землі, який перетворив його в свою резиденцію під Києвом, на плацдарм для захоплення Київського престолу. Юрій був активним учасником братовбивчих князівських усобиць, воював з Переяславськими, Київськими та Чернігівськими князями. Тому місто зазнало багато руйнувань  та пограбувань в 1141, 1152. В 1240 році городець Остерський спустошила татаро-монгольська орда.

 Поступово місто відновлюється і в ХІV  столітті стає частиною Великого Князівства Литовського. З 1562 по 1565 роки містом  править  Філон Семенович Кміта, Остерський урядник та дуже талановитий полководець. Вперше заявив про себе у Лівонській війні 1562 року, між Сигизмундом Августом та Іваном Грозним, у битві під Остром він отримав перемогу. Кміта з кінним загоном в триста козаків розгромив двотисячне військо московитів. Мав багато перемог на полі бою. При облозі і захоплені Чернігова, у битві під Стародубом, під Почепом, у битві на Улі.

 У першій половині ХVI століття  Остерщина  перестає бути володінням одного державця, а оформлюється у староство, з центром управління у місті Остер. До староства належать такі села: Виповзів, Крехаїв, Євминка,Боденьки, Літки, Жукин, Чернин, Димерка,Рожин, Колінці(Літочки),Светільнов. В місті десь близько 1541року  діяло дві церкви- Іванівська та Михайлівська, Юр’єва божниця стояла не поновленою.

Після Люблінської унії 1569 року місто входить до складу Речі Посполитої, за наказом польського короля Сигизмунда ІІ Августа на березі річки Десни будують новий замок, який був закінчений у 1571 році. З цього часу місто має дві фортеці ( два райони) старий замок- Старий Остер, новий замок- місто Новий Острець.

 В 1622 році місту було надано магдебурзьке право, яке постійно підтверджувалося (1627,1634,1663,1665) встановлений міський герб, в місті існував магістрат-орган станового міщанського самоврядування. В місті проводились ярмарки чотири рази на рік. Було  збудовано кілька кам’яних костелів.

  Тяжкий соціальний, національний та релігійний гніт часів Речі Посполитої  призводить до селянських повстань.  У 1638 році селянське повстання очолив  Яків Остряниця- гетьман низового запорізького війська. Широко відомий його Універсал про злочини ляхів у містах і повітах Остерському, Козелецькому, Ніжинському.

 В роки національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького остряни були активними учасниками. В місті був сформований Остерський полк, яким керував Тимофій Носач(1648-1649), після скасування Остерського полку, остерська сотня була підпорядкована  Переяславському полку.

Остер за часів Гетьманщини відігравав значну роль в економічному та політичному житті країни.

Був сотенним містом Переяславського, пізніше Київського полку. В 1659 році у місті була резиденція Київського полку. По кількості ремісників і торгового люду займав друге місце в Україні. За даними переписних книг 1666 року Остер був найбільшим центром млинарства, мав 21 млин, далі йшли Київ -17, Батурин -12.

 З 1781 року місто –повітовий центр Київського намісництва, а з 1803 року-повітове місто Чернігівської губернії. До Остерського повіту Чернігівської губернії входило вісім волостей: Семиполківська, Гоголівська, Морівська, Сорокошичинська, Волчківська, Жукинська, Броварська, Микильсько-Слобідська, Остерська.

 З середини ХІХ ст. в Острі набуває розвитку кустарна промисловість( лісопильні, миловарні, винокурні, кузні, два цегляні заводи, фабрика по виготовленню рибальських сіток). На початку     ХХ ст. в місті проживає 8 538 чоловік, працює друкарня, фотостудія, лікарня, аптека, бібліотека, музей, 5 учбових закладів, одне з яких Олександрівське вище повітове училище. В місті діє 5 православних церков та дві синагоги. 15 вересня 1878 року відбулась велика пожежа під час якої вигоріло півміста, від пристані до земської аптеки.

 З 1923-1963 роки Остер є  районним центром.

З 1963- 2020 роки місто Козелецького району.

 Остерська територіальна громада утворена 8 липня 2016 року .Першими до громади приєднались Біликівська та Бірківська сільські ради. Адміністративний центр- місто Остер. Площа громади 390,4 км², населення 9604 мешканців (2024).

 До неї  увійшли такі населені пункти : 1 місто-Остер, та 21село: Бабарики, Беремицьке, Білики, Бірки, Волевачі, Дешки, Євминка, Жилин Млинок, Жуківщина, Котів, Кошани, Крені, Крехаїв, Любечанинів, Набільське, Одинці,Пархимів, Поліське, Романьки, Самсони та Туманська Гута.

  Відповідно до постанови Верховної Ради України від   17 червня 2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», громада увійшла до новоствореного Чернігівського району.

Історична довідка по селам громади:

Беремицьке - засноване у 1585 році боярами Беремицькими. Хутір розташований на лівому березі річки Десна, візитівкою села є багатовіковий дуб красень у центрі села, якому понад 300 років. У селі проживали козацькі родини Бугаєвських та Комарецьких.

Любечанинів -перша письмова згадка датується 1666 роком, в селі проживав нащадок давньо го шляхетського роду Йосип Велігорський. Розташоване на березі річки Остер, навколо села знаходяться невеликі  хвойні лісові масиви.

Поліське до 1961 року Вовча Гора -  вовча гора це назва місцевості, вовчого місця, що в 1666 році перейшло у назву хутора. На околиці села був маєток Дворецьких. На початку ХХ ст. в селі розводили племінних коней та племінну велику рогату худобу.

   Біликівський старостинський округ, до нього входять села: Білики, Набільське, Жилий Млинок та Туманська гута. Села знаходяться у мальовничій місцевості, на березі річки Десна, серед лісів та боліт. Засновані Білики у 1560 році, засновниками були бояри Білики, яким королівською грамотою були надані Лукаревські грунти. Білики – бояри Остерського краю, які розділились на кілька гілок – Штоми, Білики , Набільські, Боярини, та стали засновниками  навколишніх сіл, що входять до Біликівського старостату. Села відносились до Остерського замку, платили податки відбували військову службу та різні повинності.

    Бірківський старостинський округ складається з сіл:Бірки, Дешки, Самсони, Крені, Романьки, Жуківщина. Розташовані села на березі річки Остер, навколо сіл знаходяться невеликі лісові масиви із хвойних порід. Перші поселення з’явились на території Бірок ще 3,5 тис. років до н.е., також там були поселення сіверян VIII- ІХ ст. нашої ери. Назва села «Бірки» походить від поселення біля  бору. Вперше згадується в  польській люстрації 1636 року. Відомі люди які володіли Бірками, Дворецькі та Закревські. Саме Дворецькими була збудована перша дерев’яна церква Воздвиження Чесного Хреста Господнього. Також починаючи з 1873 року в с. Бірки та Пархимів проживав відомий польський письменник, талановитий полководець Міхал Чайковський. Дешки заснував боярин Дешкевич, Романьки- козаки Романько, засновниками  с.Жуківщина були  козаки із сімейства Жук,  село виникло на території хутора Упирі. Крені-остерське родове гніздо козацького роду Вертаїв, перша згадка про село знаходиться в Рум’янцевському переписі 1766 року. Назву село отримало від однієї з хутірських родин.

 Пархімівський старостинський округ- Пархимів та Котів. Пархимів отримав назву від першого поселенця Михайла Пархиманова, згадується у перепису 1666року.  У 1888 році в селі було збудовано дерев’яну Троїцьку церкву, при якій пізніше запрацювала церковно приходська школа, ктитором церкви був корнет Герасим Француз. Села розташовані у лісовій та болотяній місцевості, навколо сіл багато природних урочищ. Назва села Котів пішла від першого поселенця Сави Кота. У 1704 році в Котові була освячена церква Вознесіння Господнього, також згідно ревізії 1872 року у селі був маєток  Остерського земського лікаря Ф. Дворецького.

До  Одинцівського старостинського округу входять села : Одинці, Кошани, Волевачі та Бабарики.

 Одинці – вперше згадано в ревізії 1666 року, рід Одинців був першими поселенцями. Частиною земель у 1787 році володів  майор Кирило Йосипович Закревський. Весною 1914 року у селі було закладено  земський плодовий розплідник. Перша партія вирощених дерев була продана осінню 1916 року в кількості 6500 дерев.

 Кошани – засновником села був Яцько Кошин, сотник, з козацького реєстру 1649 року. Також село згадується при поході польського короля Яна Казиміра ІІІ на лівобережну Україну у 1663 році. На початку грудня польські війська підійшли до Остра, осінній паводок Десни та Остра оточили місто водою і поляки називали місто «плавучою качкою». Король запропонував мешканцям здатись, мешканці відмовились. Штурм міста розпочався, коли вдарили сильні морози, на свято Миколая 6-го грудня, військові розібрали в Кошанах кілька хат і влаштували міст через річку Остер, по якому перевезли гармати. Першого дня штурм був відбитий  силами козаків та міщан, але наступного король зайшов зі своїм військом у місто. Також село згадується у люстрації 1666 року.  У 1929 році, біля села, на березі річки Остер археологи відкрили і дослідили  давньоруське городище  Х ст. в урочищі Ісаєва гора.

 Волевачі- отримали назву від прізвища козака Феодосія Волевача, в ревізії 1666 року згадується як Волевачів хутір. Землями володіли в різні роки Платон Чубинський, Йосип Закревський,

Бабарики - виникло у середині ХVІІ ст., засновниками були Остерські міщани Бабарики.              У ХVІІІ ст. у селі поселився козачий рід Хільчевських.

Євминка ( Ялминка) – велике, старовинне, красиве та надзвичайно багате історією село. Розташоване на березі річки Десни, оточене лісовими масивами, озерами та ярами. Перші поселення з’явились біля села ще за трипільських часів. Було знайдено два поселення трипільців одне- в урочищі Узвіз, друге - в урочищі Стара цегельня. Також на території села було знайдено два поселення мідного та залізного віків в урочищах Купрійцеві млини та Красулька. Село існувало вже у 1500 році, складалось з двох частин: Стара Ялминка та Нова Ялминка, також поряд знаходилось  окреме поселення -слобода Красулька, яка пізніше була приєднана до села. Власниками села були:  Ян Жилинський, Вацлав Велігорський, К.Д.Солонина, Д.Забіла та ін. Землями володіли Київський Свято-Михайлівський Золотоверхий монастир та Межигірський монастир. У селі діяв храм Різдва Богородиці, настоятелем був священник  Тарловський. При церкві працювала школа та шпиталь. У 1881 році школа отримала статус двокласного  міністерського училища, у 1901 році було відкрито бібліотеку. За селом знаходилось 6 вітряків, а на старицях Десни 5 водяних млинів. У 1960 році у селі було збудовано двоповерхову школу, двоповерховий палац культури, двоповерховий житловий будинок для вчителів, нове приміщення лікарні, чотири магазини. Також село має гарне транспортне сполучення зі столицею.

Крехаїв- городець Крехово- уперше згадано у королівській грамоті 1392 року пожалування Володимиром Ольгердовичем на користь князя Ю.І. Половця –Рожиновського. Старовинне село розташоване на лівому березі річок Десна та Любич, біля болота Оврут   та соснового бору.

Родовід крехаївців розпочався ще у княжі часи, задовго до 1392 року, що доводять археологічні знахідки. За переказами  городець Крехово отримав свою назву від богатиря Креха, що був заселений сюди князем Володимиром  Великим, для оборони городця.

Власниками села були такі відомі  люди : Ю. Половець-Рожиновський, шляхтичі Велігорські, К. Солонина і т. д. Церква у селі існувала з давніх часів. У архіві збереглася справа за 1768 рік, де йшлося про те, що в шинку побилися два крехаївські священники.У 1863 році церковним старостою був Самсон Тавлуй, а у 1885 році правив священник І.Барзаковський. У 1892 році дворів було 439, за кількістю дворів  Крехаїв тоді поступався тільки Козельцю та Остру. У 1906 році у селі працювала церковно-приходська школа. З приходом радянської влади священника було вбито. На сьогодняшній день, село має гарне транспортне сполучення з Києвом, та розташоване в мальовничому куточку придесення.

Історико-культурні об’єкти на території ОТГ:

• Поселення Кошани в урочищі Ісаєва гора городище  періоду Київської Русі  ХІ-ХІІІ ст.

• Поселення Євминка  в урочищі «Узвіз», пізньо-трипільського періоду.

• Поселення Євминка в урочищі «Стара цегельня»  трипільського періоду.

• Поселення  Бірки  в урочищі Войнинівка І-ІІ тис. до н. е.  бронзового віку.

• Поселення Крехаїв в урочищі Пимохове болото( ліси Великий Кормил) неолітичне поселення VІІ-V  тис. до н.е.

• Поселення  м. Остер  VI-ІІ тис. до н. е.

• Літописний Городець Остерський 1098 р.- археологічна пам’ятка з багатою історією, місце фортеці Володимира Мономаха. Дослідники А.Г.Розанов, М. Є. Макаренко, В. А. Богусевич.

• Юр’єва Божниця ( залишки церкви св. Арх.Михаїла) пам’ятка архітектури 1098 р.                     ( вул. В. Мономаха)- унікальна пам’ятка архітектури. яка має свою неповторну історію, що збереглась до наших днів. Біля Божниці було знайдено склеп городецького князя Всеволода Давидовича, що загинув у битві під городцем Остерським у 1141 році.

• Церква Воскресіння Христового( 1790-1845рр) пам’ятка архітектури (вул. Незалежності)- кам’яна церква була збудована на кошти купців братів Цилюриків, в стилі пізнього класицизму, який відомий під назвою «Ампір». Храм кілька разів перебудовувався, але не втратив своєї гармонійності, він чудово поєднується з парком та старовинним цвинтарем, на якому поховані імениті громадяни міста: купець П.Г.Цилюрик, професор історії Київського університету св. Володимира – Л.С. Білогриць-Котляревський.

• Будинок Остерського краєзнавчого музею (1898р.) –маєток генерал-лейтенанта                 В.К. Солонини подарований місту( вул. Татарівська)- який знаходиться в мальовничому куточку нашого міста- урочище Солонинівщина. На будинку розташована меморіальна дошка, яка вшановує пам'ять його власника. Будівля дерев’яна, обкладена червоною цеглою, дерев’яне різьблення прикрашає мансарди та мезоніни. В будинку збереглись старовинні кахельні груби та камін.

• Будівля повітового з’їзду мирових суддів  збудована в  1882 році. ( вул. Миру, магазин Аспект) - в якому вершилось судочинство Остерського повіту.

• Будівля  Остерської міської управи збудована 1908р (вул. Незалежності, БТДЮ)-в місті за часів Остерського повіту існувало три управи: земська, волостна та міська, до наших днів збереглась будівля тільки міської управи.

• Будинок  Брешко- Брешковського (кінець ХІХ ст.) (вул.  Л. Українки) –депутата 4 державної думи російської імперії, купця І гільдії. На сьогодні в цьому приміщенні розташована музична школа.

• Будинки  братів Цилюриків побудовані в кінці ХІХ ст.- один з  яких потім належав зятю Цилюриків, лікарю , купцю І гільдії, члену 4 державної думи російської імперії Пташевському Митрофану Максимовичу( вул Будівельників, вул Левка  Лук’яненка, Ощадбанк, станція юних техніків, бібліотека ліцею №2).

• Будинок нової синагоги ( початок ХХст) (вул. Грановського)  в 1920 роки перебудований в міський будинок культури.

• Будинок Равіна ( кінець ХІХст) (вул.Грановського)

• Будинок жіночої прогімназії заснованої в 1912році під керівництвом  Є,Д.Іващенко.                 ( вул.Миру)

• Будинок Друкарні  (вул.8 го Березня) – друкарня в місті почала працювати з 1906 року, належала  Д.С.Брискіну  в ній також розташовувалась фотостудія. З 1912 року належала А.І.Гутману, в 1917 році була відібрана радянською владою та націоналізована, працює і на сьогоднішній день як друкарня «Злагода».

• Пам’ятний знак видатному полководцю Михалу Чайковському в с. Пархимів. Міхал Чайковський-  легендарний польський шляхтич, талановитий письменник та видатний полководець, приймав участь майже в усіх повстаннях та війнах свого часу. Після виходу на пенсію він придбав маєтність у селі Бірки, збудував дім, де і провів останні роки свого життя.

• Старовинне єврейське кладовище( ХІХ-ХХ ст.)( біля Автостанції)- на якому збереглися старовинні склепи середини ХІХ ст.

  Природо охоронні об’єкти на території :

В Остерській громаді на державному обліку є 2 пам’ятки природи, які мають наукову цінність. -  Одна з найбільших заповідних зон  – це Псьолів острів, знаходиться на правому березі річки Десна. Заплавні луки, лісове урочище з віковими тополями, дубами та шатровими соснами, чотирма озерами на площі 125 га. Окрасою та гордістю заповідника є дубовий гай з дубами віком від 100 до 300 років. Острів багатий на різноманіття флори та фауни, особливо пернатої. Тут гніздиться біля 116 видів птахів.

 Озеро Солонецьке   - розташоване на правому березі річки Десна, займає площу 27 га. гідрологічна пам’ятка природи. Чудове місце для відпочинку та риболовлі, в  ньому водиться  багато видів  риби  та  ростуть червонокнижні рослини. Вода прозора за рахунок підземних водних джерел. На озері можна зустріти видру, білого лебедя, помилуватись цвітінням білого та жовтого латаття, сибірських та болотяних півників. Восени можна посмакувати дикою ожиною.

Туристичні об’єкти на території громади:

 Парк природи «Беремицьке» - створений за програмою «Зелений туризм», природоохоронний об’єкт площею 500 га., який розташований на лівому березі річки Десна,  на відстані 6,5 км від міста Остер. Від Києва до парку можна дістатись  своїм автомобілем  десь за 1,5 години. Відкрився у 2017 році з метою відновлення екосистем подесення, розведення тварин в природних умовах, які проживали на наших територіях 100 років тому. Надають можливість провести вихідні в умовах дикої природи з проживанням  та можливістю спілкування з природою та тваринами.

 Зелена ферма «Копиця Сіна»-  створена за програмою «Зелений туризм», розташована на  відстані 8,8 км від м. Остер в селі  Пархимів. Ферма із зоопарком, в якій можна придбати  натуральні продукти харчування, у сезон позбирати ягоди, оглянути ферму із свійськими тваринами з дегустацією, зробити яскраві фото у фотозонах.  Має автентичні Українські хатинки для проживання туристів.

Герб міста

Герб нашому місту було надано в 1663-1664 роках польським королем Яном Казимиром ІІ, за мужність під час облоги міста польським військом. Як символ самоврядування місто отримало Магдебурзьке право та гербовий привілей.

Герб Остра- геральдичний символ міста.

 Зображення герба спирається на глибокі історичні традиції. Цікаво , що його створено на щиті воїна Київської Русі. Цей щит символ України, по ньому легко пізнати наші міста та селища. На гербі зображено в зеленому полі міську браму з трьома вежами та золотим хрестом на центральній вежі.

Герб Остра свідчить про архітектурні споруди того часу. Можемо припустити, що брама входила до системи оборонних укріплень нової слобідки Остер, яка виникла в кінці ХVI ст. За наказом Сигизмунда Августа в 1571 році було закінчено побудову замку на березі річки Десна ( в районі Попівки). Замок слугував прикордонним форпостом Польсько-Литовського королівства, та контролював водні шляхи Десни.